McDonalds. Від ресторанчика в Сан-Бернадіно до міжнародної корпорації.

    

              Отже, розпочнемо з того ресторану, старави якого кожен з нас хоча б раз у житті спробував!)    



     «McDonald's Corporation» — американська корпорація, до 2010 року найбільша у світі мережа закладів швидкого харчування. За підсумками 2010 року компанія займає друге місце за кількістю ресторанів у всьому світі після ресторанної мережі «Subway». Компанія заснована в 1940 році братами Діком і Максом Макдональдами, після невдалих спроб відкрити власний кінотеатр. Вони вирішили долучитися до дуже перспективного на той час бізнесу -Драйв Ін, який полягав у тому, щоб обслуговувати водіїв та пасажирів, так щоб ті навіть не виходили з авто. “Макдональдс бразерз бюргер бар драйв-ін”, який торгував хот-догами видався на здивування доволі прибутковим. Ресторан заробляв 200 тисяч доларів за рік, що задовольняло братів, доки ситуація в країні не пішла на спад. Наприкінці 40-х років їм набридло шукати гарних кухарів, офіціантів, закуповувати тарілки, які постійно розбивалися тінейджерами.Через кілька днів вони встановили величезні грилі, позбувшись двох третин елементів з меню, залишаючи те, що не обов’язково їсти ножем та виделкою. Залишилося лише 9 пунктів в меню: гамбургер, чізбургер, три види безалкогольних напоїв, молоко, кава, тістечка і чіпси. Однак, скоро з'явиться в меню легендарна картопля фрі. Макдональди переробили всю систему обслуговування, яка пізніше стала революційною. Суть інновації була у тому, що вони запровадили фактично самообслуговування. Замінили порцеляновий посуд паперовим. Крім того, на Макдональди переробили кухню під масове обслуговування. Кухня Макдональдсу була за швидкістю як конвеєр заводу. В перший раз, використовується принцип кухні-конвеєра: один робітник смажив відбивні, інший робив сендвічі. Миттю подавалися дешеві гамбургери, смажена картопля, молочні коктейлі. Відвідувачі отримували свої замовлення біля металевої стійки, після чого самі шукали столик. Серйозно скоротивши витрати, завдяки новій системі обслуговування Макдональди змогли знизити ціну на гамбургери з 30 центів до 15, від покупців не було відбою... Це був удар по всім конкурентам в місті Сан-Бернардіно. Рекламний слоган закладу був такий: "Уявіть - ніяких офіціантів - ніяких посудомийок - ніяких водіїв. Самообслуговування! ".  Для роботи  намали юнаків, вважаючи, що дівчата привернуть увагу підлітків, а це відверне всіх інших клієнтів. Розрахунок був вірний. Незабаром черги помітно подорослішали, а в газетах написали: "Нарешті робочі сім'ї можуть нагодувати своїх діточок в ресторані". Непрофесіонал Річард сам придумав дизайн кафе. Щоб його було видно здалеку, він встановив на даху дві золоті арки, підсвічені неоном. Так народився один із знаків нашого часу. Конкуренти були у шоці. Відомий журнал American Restaurant Magazine навіть опублікував статтю про їхню систему обслуговування. Незабаром по всій країні з'явилися заклади з написами "Наш ресторан такий же, як" Макдональдс "!". Не звадаючи на те, що Макдональди виявилися доволі вправними ресторанними менеджерами, вони були досить ліниві і не виявляли великого інтересу до бізнесу, а тому не поспішали його розширювати. Це було до того моменту, як їх рестораном не зацікавився талановитий бізнесмен Рей Крок. Кинувши погляд на ресторанчик "МД ", Крок зрозумів, що з таким можна підкорити весь світ. Брати Макдональдс не були такі амбітні. Вони заробляли по 100 тисяч на рік, мали великий будинок і три «Кадилака» і зовсім не любили подорожувати. Макдональди були не проти розширювати бізнес, але не хотіли займатися цим. Тому обидва погодилися на пропозицію Крока - продавати франшизи всім охочим відкрити нове кафе.  2 березня 1955 була відкрита франчайзингова компанія « Макдональдс Систем , Інк». За перший рік Рею вдалося продати тільки 18 франшиз. Велика частина з них виявилася неконтрольованою. У меню деяких McDonald's з'явилися хот -доги і піци , обслуговування залишало бажати кращого. При цьому Крок не міг змінити становище, так як володарі франшизи вважали ресторани своїми. Незабаром одну з франшиз у Крока купив 46 - річний журналіст Сенфорд Агаті , що накопичив за все своє життя 25 тисяч доларів , та мріяв про свій бізнес. Це був ключовий момент в історії компанії. Через два роки після відкриття, в 57 році заробіток Агаті перевищили доходи самого Крока. З цього момент люди все життя мріяли про свій бізнес потягнулися до McDonald's. Рей Крок наймав на роботу людей, які вміли працювати у команді. Всі службовці носили білу уніформу армійського типу. Крок не брав на роботу жінок, оскільки побоювався, що їх присутність порушить майже військову дисципліну і знизить продуктивність через амурні погляди чоловіків.Так тривало років десять. Але в 1968 році цю статеву дискримінацію змушені були скасувати, і тоді Крок встановив неписаний закон: брати на роботу тільки непривабливих жінок. Надпродуктивність була не тільки благодаттю, а й прокляттям фірми. Вона змушувала Крока відмовлятися від включення в меню нових страв з побоювання, що це сповільнить роздатковий конвеєр. Тому вся увага була зосереджена на поліпшенні якості страв. Наприклад, фірма витратила більше трьох мільйонів доларів на секрет смаження картоплі.   Однак і це не рятувало - через якийсь час відвідувачі починали скаржитися на одноманітність, їм набридало харчуватися кожен день одним і тим же. Але, на жаль, Крок не мав таланту кулінара, і всі його нововведення провалювалися. Він пішов на кухню і сам приготував страву, яку назвав "хулабургер " ( Hulaburger ): бутерброд з скибочкою сиру і гуртком запеченого ананаса. Не дивн , що це нововведення теж зазнало провалу, і його замінили сандвічем з рибою. Усі наступні десять років Крок скаженів всякий раз, коли мова заходила про введення в асортимент нових страв .        І ось одного разу хтось із франчайзерів ризикнув. Не злякавшись гніву Кроку, він додав в меню "Макдональдса" блюдо , що стало згодом найпопулярнішим товаром фірми . Це був  Джим Деллігатті.      Він запропонував впровадити двоповерховий гамбургер зі " спеціальним " соусом і всякими добавками. Цю ідею Джим безсоромно вкрав у системі ресторанів "Біг Бой", але, тим не менш, він не відстав від Крока , поки не отримав дозвіл на експеримент.     Не минуло й кількох місяців, як "Біг Мак " - новий сендвіч , збільшив обсяг продажів на 12 %. Тоді нові гамбургери потихеньку почали продавати в різних місцях міста. Побачивши, який на них попит, інші франчайзери теж захотіли торгувати "Біг Маками".  Макдональдси робили ставку на сім'ю, а Крок навчився продавати товар дітям . У середині 70 -х в Америці був у розпалі бебі-бум, але не так вже й багато малося чистих і зручних місць для сімейного відпочинку. Крок любив повторювати, що він працює не в " харчопромі ", а в шоу -бізнесі. Кольорові куточки з дитячими майданчиками, кульковими басейнами, клоуном Рональдом ( символ фірми, з'явився в 60 -ті завдяки телепрограмі ) і їжею, загорнутої в яскраву упаковку , зачарували дітей.Зараз у "МакДональдс" приходять 90 % всіх американських нащадків. Крім майданчиків і клоуна їх приваблюють іграшками, які разом з Гамбургером і Колою входять в набір «Хеппі Мілл». Іграшки випускають серіями після виходу чергового мультика або фільму, їх хочеться зібрати в колекцію ... М’яких тварин "Біні бебі" , набитих кульками , за 10 днів у 1997 -му продали 100 мільйонів !Управлінські якості і креативне мислення всіх цих людей, які трудилися над збільшенням доходу їхнього підприємства, посприяли виникненню однієї  із самих великих і прибуткових ресторанних мереж.